Все-таки плюс проживання в Москві - є. Зараз ви його не знайдете на стовпчику термометра, ці рядки по-самурайських пишуться при морозі -25. Але інтернети тут жирні, споживчі блага присутні, мурашник живе - і радує в ньому без міри, що ті самі люди, чиї скульптури ми потім годинами перепроходім (або викидаємо у відро), теж перебувають тут. Сидів я недавно у «Акелли» вперше в житті. Звичайно, більше витріщався на всі боки, бо мені, чесно, все це - романтика. Колись я борознив моря в «Піратах Карибського моря», зараз накрапав ці рядки в перервах між партіями в «Disciples 3: Орди нежіті». Обстановка весела, за мій пасаж про відрізання ноги і Postal 3 Ніхто Декапітацію влаштовувати (на кшталт) не збирається. Навпаки, пропонують Відпоїли кавою, чаями і навіть «Несквік». Я непохитно відмовляюся, щоб смак від «Орд» не псувати. Мертвячінку, знаєте, краще вживати під червоне вино …

Класика, дорогі друзі, торжествує. Я зараз почну нести аналітичні мови, готуйтеся. Комусь буде очевидно, комусь ні, але поговоримо про назву - Disciples. Чому воно таке, що це означає для серії і як перегукується зі свежевишедшім доповненням. «Орди нежіті» - це дійсно воскресіння. Вони не вилітають, багів я особливо не помітив (хоча куди ж без них), все збалансовано і працює. Залишається тільки осмислити.

Чого вже гріха таїти, ми пам’ятаємо Disciples 3. Я в ту пору навіть працював у журналі «Кращі Комп’ютерні Ігри» і писав рецензію в пафосну рубрику «У залі суду». Причому мені випало проект захищати, а Кирило Орєшкін лаяв його на чому світ стоїть. Суддею ж був Андрій Ленський. Перечитав статтю і здивувався - мабуть, це одне з найкращих моїх творінь (кому цікаво, посилання дам в блогах). Та й захищати явно виявилося складніше, тому доводилося відчайдушно шукати слова і ткати пропозиції з чітких аргументів.

А написано там було про відмінності другої частини і третьої. Про те, що герої-полководці мають більше впливу на хід подій, тому як і рольова система до них прикручена, і шкоди зі здоров’ям від сили зростають, і надягати вони можуть різні артефакти (їх за квести видають), і по арені ставний ходять, угамовуючи вміннями. Мовляв, раніше все було однобоко - розвиток у всіх однакова, під нежить карти не збалансовані і вибору-то особливо немає … Disciples 2 все ж чудова, але дух манчкін б’ється в істериці після кожної показовою розправи над тролями - я до сих пір пам’ятаю рецепти ідеальних героїв. Та й ультимативні артефакти всім однаково збираються …

Доводилося порівнювати гру і з «Героями». Мовляв, в Disciples 3 вибір війська впливає на геймплей сильно, послідовники - не просто маленька циферка у куточку біля портрета. Стилістика, знову ж таки, не карамельна, а похмура і гнітюча - атмосфера неіснуючого світу, згасаючого з кожним днем, але стрепенувшись від нової надії. Я оспівував все, що міг, підкреслював таке, чого й не видно відразу, в тому числі і з-за технічних проблем. Але звуку це не торкнулася - музика була моєю козирною картою, нею вона залишилася і зараз.

До чого я це? Disciples 3: Resurrection (як називають її на Заході) - це і правда воскресіння. З усього жаху претензій до оригіналу народилася гра. З посмішкою після стількох років зустрічаю Мортіс та її мертвих слуг. Вони, крім нового життя серії, принесли ще дечого. Так що давайте відкинемо вже минуле. У шлюзи, як казав Джей.

Отже, сюжет. Обмовлюся лише, що він вийшов з-під пера Катерини Стадникової. У колах любителів Disciples вона відома особливо - ще для другої частини придумувала кампанії і карти. Та й взагалі мені хочеться зробити упор більше на техніку і механіку. Історія в грі - все ж дорогоцінний камінь в оправі з геймплея, пейзажів, оформлення, музики і звуку.

Зовнішність «Орд нежиті» нам знайома. У загальних рисах вона не змінилася: похмурий настрій зберігся, художнє оформлення - на висоті. Не дарма ще оригінал відзначали на КРІ за красу. Вона живе і серед затягнутих тліном безсмертних воїнів. Химерні орнаменти надихають, вони надають височини і благородства - навіть найменша кнопочка пишається сусідством з творчістю. Персонажі і воїнство - до пари. Салаар в ореолі зеленуватого світіння веде армію Мортіс до помсти, друже перевертень гордовито усміхається хижою пащею - він ще покаже різним там мечника, троллям і лучникам, у кого тут імунітет до фізичного втраті! А вночі він безумства творить, вминають ворогів, як паровий каток.

А бачили б ви замки! Хто дивився Live, мабуть, уже знають всі, але не зав’язувати ж на це статтю - міста орд нежиті дивно футуристичні, але органічні зі світом. Мертві мешкають в тілі безживного чогось. Ми зійшлися на думці, що це жучок. Просто розмірів він величезних і міцний - можна до його тілеса приклеювати будівлі. Орди нежіті так і побутують - всередині смерті, зміцнюючи будинку до стін і стелі. Благодатна ще й відсилання до раси забавних вертких товаришів з кислотною кров’ю - Aliens. Ними почасти надихалися розробники при створенні неживих поселень.

Від зовнішності до шестерінка - видих полегшення. Тепер не можна перетворювати всіх, кого захочеться, в маленьких креслять з подальшою обробкою на частини. «Баланс», - кажуть творці і додають на легкий рівень складності перевертня. Вовняний красунчик не тільки б’є двічі і несприйнятливий до фізичного втраті, але ще і готовий боронити своїх по колу. «Орди» отримали нову систему прикриттів: захотів ворог пройти повз нашого стража до щуплим магам, так доведеться заплатити кров’ю. Відсилає це до Disciples 2 і її двом рядам для розстановки військ - тільки там і ходити не треба було, і вибору у нас на кожну битву залишалося не дуже-то. А тут - і від «Героїв» пішли, і класика живе в деталях, і зерно рішення з минулій частині проросло у більш гнучкі бої. До речі, про «Героїв». Їх вплив теж є - шкала ініціативності. У кого за шкалою більше, той і ходить частіше по відношенню до повільним іншим. Наприклад, швидкий злодюжка з ініціативою 60 тричі почіркает троля з двадцяткою. І заклинання на нього діяти будуть теж інакше - це вносить, знаєте, корективи в ігровий процес. Пам’ятаю, мене зграя вовків загризла. Я звик, що вони ходять як і зазвичай, по разу. Волохаті посміхнулися і пожерли дві третини моєї армії.

Перебалансування втішила. Рівень складності має значення - вже на середньому будуть поповнити дефіцит маси дупу, тому як перевертня дають тільки на легкому, на складний я і не заглядав. Доводиться діяти акуратно, плавно, дисципліновано і суворо. Так, щоб дорогоцінні бійці дожили до підвищення, до нового рівня. У Live-трансляції запитували, чому гра називається Disciples. Я доповню відповідь. Бо головне для будь-якого воєводи - це не стабільний приплив ресурсів або артефакти. У фундаменті всього - війська. Учні, що рвуться до висот майстерності, і герой, з тремтячими колінами вступає в бій, адже на карті розвиток стратегії, доля партії.

Відомо, що у Disciples складна доля. Але негаразди - відмінний стимул до вдосконалення. Продовження історії під грифом «Орди нежіті» хоч і про смерть, але дарує надію. Ягоди в ніжних місцях у серії ще є. І це благодатно, тому що дозволяє сподіватися і на гнома доповнення (і повноцінний мережевий режим разом з ним), і навіть на наступну частину. У «ордах» є сенс і прогрес, у такому розрізі проект мені подобається. І не тільки мені - після Live-трансляції Степан Чечулін захотів погратися. Вже якщо пропалений ветеран після всього відтанув - значить, воскресіння вдалося.

Плюси: працює; балансування; квести; сюжет; заставки; стилістика; музика; перелопаченная бойова система; демократичні системні вимоги.
Мінуси: баги все ж є, хоч їх і правлять, нема повноцінного мережевого режиму, тільки «хотсіт».